bible
ra
🌐 Language
English
Español
Français
Deutsch
Português
Italiano
Nederlands
Русский
中文
日本語
한국어
العربية
Türkçe
Tiếng Việt
ไทย
Indonesia
All Languages
Home
/
Ukrainian
/
Ukrainian Bible 2006 (Oleksandr Gizha)
/
Luke 8
Luke 8
Ukrainian Bible 2006 (Oleksandr Gizha)
← Chapter 7
Jump to:
Chapter 1
Chapter 2
Chapter 3
Chapter 4
Chapter 5
Chapter 6
Chapter 7
Chapter 8
Chapter 9
Chapter 10
Chapter 11
Chapter 12
Chapter 13
Chapter 14
Chapter 15
Chapter 16
Chapter 17
Chapter 18
Chapter 19
Chapter 20
Chapter 21
Chapter 22
Chapter 23
Chapter 24
Chapter 9 →
1
Після цього Він проходив містами й поселеннями, проповідуючи і благовістячи Царство Боже, і з Ним дванадцятеро.
2
І деякі жінки, котрих Він уздоровив од злих духів і хворощів: Марія, звана Магдалиною, з котрої вийшло сім демонів,
3
Й Іванна, дружина Худзи, урядовця Іродового, і Сусанна, та багато інших, котрі слугували Йому маєтністю своєю.
4
А коли зібралося багато народу, і з усіх міст мешканці сходилися до Нього, Він почав оповідати притчею:
5
Вийшов сівач сіяти насіння своє; і коли він сіяв, деяке впало при дорозі і його потоптано, і птахи небесні видзьобали його.
6
А деяке впало на каміння і тільки-но зійшло, як відразу всохло, тому що не мало вологи.
7
А деяке впало поміж терням, і виросло терня і заглушило його.
8
А деяке впало на добру землю, і коли зійшло, то з часом принесло плід сторицею. Сказавши це, Він проголосив: Хто має вуха чути, нехай почує!
9
А учні Його запитали в Нього: А що б вона мала означати, ця притча?
10
Він сказав: Вам дано знати таємниці Царства Божого, а іншим – у притчах, аж так, що вони дивляться, і не бачать, і чують, і не розуміють.
11
Ось, що означає притча оця: Насіння – є слово Боже;
12
А те, що впало при дорозі, це суть ті, що слухають, до котрих пізніше приходить диявол і забирає слово з їхнього серця, щоб вони не увірували і не врятувалися.
13
А те, що впало на каміння, – це ті, котрі почують слово, з радістю приймають, але котрі не мають коріння, і в певному часі вірують, а під час спокуси відпадають.
14
А те, що впало в терня, це ті, котрі слухають слово, але відходячи, турботами, багатством і насолодами житейськими придушуються і не приносять плоду.
15
А те, що впало на добру землю, це ті, котрі, почувши слово, бережуть його в доброму й чистому серці і приносять плід у терпінні. Сказавши це, Він проголосив: Хто має вуха чути, нехай почує!
16
Ніхто запаленої свічки не покриває посудиною, або не ставить її під ліжко, а ставить на свічник, щоб світло бачили ті, хто входить.
17
Бо немає нічого таємного, що не стало б явним, ні утаємниченого, що не стало б відомим і не виявилося б.
18
Отож, пильнуйте, як ви слухаєте; бо хто має, тому дасться, а хто не має, в того відбереться й те, що він сподівається мати.
19
І прийшли до Нього Матір і брати Його, і не могли підійти до Нього через юрбу народу.
20
І повідали Йому: Матір і брати Твої стоять надворі, бажають бачити Тебе.
21
Він сказав їм у відповідь: Матір Моя і брати Мої – є ті, що слухають слово Боже і виконують його.
22
Одного дня Він зайшов у човен з учнями Своїми і сказав їм: Перепливемо на той бік озера. І попливли.
23
Під час плавання їхнього Він заснув. А на озері зчинилася буря значна, і заливало їх хвилями, і вони були в небезпеці.
24
Вони підійшли, розбудили Його і сказали: Наставнику! Наставнику! Гинемо! Але Він підвівся й заборонив вітрові і хвилям; і вони вщухли, і тиша настала.
25
Тоді сказав Він їм: Де віра ваша? А вони у страхові і подиві сказали один одному: Хто ж це Такий, що навіть вітрам наказує і воді, і підкоряються Йому?
26
І припливли в країну Гадаринську, що навпроти Галілеї.
27
А коли Він вийшов на берег, зустрів Його один чоловік городянин, що з давніх часів мав у собі демонів, не вдягався ніколи, і мешкав не в оселі, а в гробах (печерах).
28
Він побачив Ісуса, закричав, і впав перед Ним ницьма і голосно сказав: Що Тобі до мене, Ісусе, Сину Бога Всевишнього? Благаю Тебе, не муч мене.
29
Бо Ісус звелів духові нечистому вийти з цього чоловіка; тому що він тривалий час мучив його, аж так, що його зв’язували ланцюгами і мотузками, оберігаючи його, але він розривав ланцюги, – і гнав його демон у пустелю.
30
Ісус запитав його: Яке в тебе ім’я? Він сказав: Легіон, тому що багато демонів увійшло в нього.
31
І вони просили Ісуса, щоб не наказував їм кинутися в безодню.
32
Тут-таки на горі паслося велике стадо свиней; і демони просили Його, щоб дозволив їм увійти в них. Він дозволив їм.
33
Демони вийшли з чоловіка і увійшли в свиней; і кинулося стадо з крутопаду в озеро і втопилося.
34
А пастухи все це бачили і кинулися тікати, і розповіли про це в місті і в поселеннях.
35
І вийшли люди подивитися, що сталося; а коли прийшли до Ісуса, побачили чоловіка, з котрого вийшли демони, що сидів біля ніг Ісуса, вже одягнутого і при здоровому глузді; і жахнулися.
36
А пастухи розповіли їм, як уздоровлювався біснуватий.
37
І просив Його увесь народ Гадаринської округи відійти од них, тому що виповнилися великим страхом. Він зайшов у човен і повернувся.
38
А чоловік той, з котрого вийшли демони, просив Його, щоб з Ним бути. Але Ісус відпустив його, сказавши:
39
Повернися до своєї домівки, і повідай, що учинив тобі Бог. Він пішов і проповідував по всьому місту, що учинив йому Ісус.
40
А коли Ісус повернувся, народ прийняв Його, тому що всі чекали на Нього.
41
І ось, прийшов чоловік на ім’я Яір, котрий був старшим у синагозі, і впавши до ніг Ісуса, просив Його зайти до його оселі,
42
Тому що в нього була одна донька, років дванадцяти, і вона помирала. Коли Він йшов, то народ юрмився біля Нього.
43
І жінка, що страждала на кровотечу дванадцять літ, котра витратила на лікарів увесь свій маєток, і ніхто з них не міг її уздоровити,
44
Підійшла ззаду і торкнулася поли одягу Його; і тієї ж миті кровотеча в неї припинилася,
45
І сказав Ісус: Хто торкнувся до Мене? Коли всі заперечували, Петро сказав, а також ті, що були з Ним: Учителю! Народ оточує Тебе і тіснить, – а Ти кажеш: Хто торкнувся до Мене?
46
Але Ісус сказав: Хтось торкнувся до Мене; бо Я відчував силу, що виходила з Мене.
47
Та жінка зрозуміла, що вона не втаємничилася, з трепетом підійшла, і, впавши перед Ним, призналася Йому при всьому народові, з якої причини торкнулася до Нього, і як тієї ж миті уздоровилася.
48
Він сказав їй: Збадьорся, дочко! Віра твоя врятувала тебе; йди з миром,
49
А коли Він ще говорив це, прийшов один з домашніх старшини синагоги і сказав йому: Донька твоя померла; не чини труднощів Учителеві.
50
Але Ісус почув це і сказав: Не бійся, тільки віруй, і врятована буде.
51
А коли прийшов до оселі, не дозволив зайти нікому, окрім Петра, Івана та Якова, і батька юнки, і матері.
52
Усі плакали і ридали за нею. Та Він сказав: Не плачте; вона не померла, але спить.
53
І сміялися з Нього, відаючи, що вона померла.
54
А Він спровадив усіх геть, узяв її за руку і голосно сказав: Дівчинко, підведися!
55
І повернувся дух її; вона відразу підвелася; і Він порадив їм дати їй їсти.
56
І були вражені батьки її. А Він наказав їм нікому не оповідати про те, що сталося.
← Chapter 7
Jump to:
Chapter 1
Chapter 2
Chapter 3
Chapter 4
Chapter 5
Chapter 6
Chapter 7
Chapter 8
Chapter 9
Chapter 10
Chapter 11
Chapter 12
Chapter 13
Chapter 14
Chapter 15
Chapter 16
Chapter 17
Chapter 18
Chapter 19
Chapter 20
Chapter 21
Chapter 22
Chapter 23
Chapter 24
Chapter 9 →
All chapters:
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24