bible
ra
🌐 Language
English
Español
Français
Deutsch
Português
Italiano
Nederlands
Русский
中文
日本語
한국어
العربية
Türkçe
Tiếng Việt
ไทย
Indonesia
All Languages
Home
/
Ukrainian
/
Ukrainian Bible 2006 (Oleksandr Gizha)
/
Luke 18
Luke 18
Ukrainian Bible 2006 (Oleksandr Gizha)
← Chapter 17
Jump to:
Chapter 1
Chapter 2
Chapter 3
Chapter 4
Chapter 5
Chapter 6
Chapter 7
Chapter 8
Chapter 9
Chapter 10
Chapter 11
Chapter 12
Chapter 13
Chapter 14
Chapter 15
Chapter 16
Chapter 17
Chapter 18
Chapter 19
Chapter 20
Chapter 21
Chapter 22
Chapter 23
Chapter 24
Chapter 19 →
1
Повідав також притчу їм про те, що треба завжди молитися і не сумувати,
2
Кажучи: В одному місті був суддя, котрий Бога не боявся і людей не соромився,
3
А в тому місті була одна вдова, і вона, коли приходила до нього, то сказала: Захисти мене від супротивника мого.
4
Але він тривалий час не хотів. А пізніше сказав сам собі: Хоч я Бога й не боюся і людей не соромлюся,
5
Та оскільки ця вдова не дає мені спокою, захищу її, щоб вона не приходила більше надокучати мені.
6
І сказав Господь: Чуєте, що каже суддя неправедний?
7
Хіба не захистить Бог вибраних Своїх, що волають до Нього вдень і вночі, хоча й не поспішає захистити їх?
8
Повідую вам, що надасть їм захист невдовзі. Але Син Людський, прийшовши, чи знайде віру на землі?
9
Повідав також для деяких, котрі були певні в собі, що вони праведні, хоч принижували інших, отаку притчу:
10
Двоє чоловіків зайшли до храму помолитися; один фарисей, а другий – митник.
11
Фарисей почав молитися сам у собі так: Боже! Дякую Тобі, що я не такий, як інші люди, грабіжники, кривдники, перелюбники або, як оцей митник:
12
Пощуся двічі на тиждень і даю десяту частку від усього, що надбаю.
13
А митник стояв оддалік і не смів навіть очей підвести до неба; але бив себе в груди, і благав: Боже! Будь милостивий до мене грішника!
14
Повідую вам, що цей повернувся додому більш виправданий, аніж той: бо кожний, хто підносить себе сам, принижений буде, а той, що принижує себе, піднесеться.
15
Приносили до Нього й немовлят, щоб Він торкнувся до них; а учні, коли бачили те, забороняли їм.
16
Але Ісус, підкликавши їх, сказав: Пустіть дітей приходити до Мене і не забороняйте їм, бо таких є Царство Боже;
17
Істину кажу вам: Хто не прийме Царства Божого, як дитя, той не увійде до нього.
18
І запитав Його хтось із старшин: Учителю добрий! Що мені вчинити, щоб успадкувати життя вічне?
19
Ісус сказав йому: Нащо ти називаєш Мене добрим? Ніхто не добрий, а тільки один Бог.
20
Чи відаєш Заповіді: Не чини перелюбу; не убивай; не кради; не свідкуй неправдиво; шануй батька твого і матір твою.
21
А він сказав: Усе це я пильнував ще від юности моєї.
22
Зачувши це, Ісус сказав йому: Ще одного бракує тобі: Усе, що маєш, продай, роздай убогим і будеш мати скарби на небесах, і приходь, та йди за Мною.
23
А він, як почув це, зажурився, тому що був дуже багатим.
24
Ісус побачив, що він зажурився і сказав: Як важко багатим увійти до Царства Божого!
25
Бо зручніше верблюдові пройти крізь вушко голки, аніж багатому увійти до Царства Божого.
26
Ті, що слухали це, сказали: А хто ж може врятуватися?
27
Але Він сказав: Те, що неможливе людям, можливе Богові.
28
А Петро сказав Йому: Ось, ми залишили все і пішли за Тобою.
29
Він сказав їм: Істину повідую вам: Немає нікого, хто залишив би дім, чи батьків, чи братів і сестер, чи дружину, чи дітей заради Царства Божого,
30
І не дістав би набагато більше цього часу, і в наступному вікові – життя вічне.
31
Відкликавши дванадцятеро учнів Своїх, сказав їм: Ось, ми підходимо до Єрусалиму, і звершиться все написане через пророків про Сина Людського:
32
Бо видадуть Його поганам і зневажать Його, і образять, і обплюють Його,
33
І будуть бити, і вб’ють Його; і третього дня воскресне.
34
Але вони нічого зі сказаного не втямили; ці слова були для них утаємничені, і вони не зрозуміли почутого.
35
А коли підходив Він до Єрихону, один сліпий сидів при дорозі й просив милостині;
36
І коли почув, що повз нього проходить народ, запитав: Що це таке?
37
Йому сказали, що Ісус Назарянин іде.
38
Тоді він закричав: Ісусе, сину Давидів! Помилуй мене!
39
Ті, що простували попереду, примушували його замовкнути; але він ще голосніше кричав: Сину Давидів! Помилуй мене.
40
Ісус зупинився і наказав привести його до Себе. І, коли той підійшов до Нього, запитав його:
41
Чого ти хочеш від Мене? Він сказав: Господе! Щоб мені прозріти.
42
Ісус сказав йому: Стань видющим! Віра твоя врятувала тебе.
43
І він зараз же прозрів і пішов за Ним, і прославляв Бога. І увесь народ, бачивши це, складав хвалу Богові.
← Chapter 17
Jump to:
Chapter 1
Chapter 2
Chapter 3
Chapter 4
Chapter 5
Chapter 6
Chapter 7
Chapter 8
Chapter 9
Chapter 10
Chapter 11
Chapter 12
Chapter 13
Chapter 14
Chapter 15
Chapter 16
Chapter 17
Chapter 18
Chapter 19
Chapter 20
Chapter 21
Chapter 22
Chapter 23
Chapter 24
Chapter 19 →
All chapters:
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24