bible
ra
🌐 Language
English
Español
Français
Deutsch
Português
Italiano
Nederlands
Русский
中文
日本語
한국어
العربية
Türkçe
Tiếng Việt
ไทย
Indonesia
All Languages
Home
/
Ukrainian
/
Ukrainian Bible (UKDER) 1992 - Велике Відкриття. Новий Завіт з додатком Псалмів і Притч
/
Acts 16
Acts 16
Ukrainian Bible (UKDER) 1992 - Велике Відкриття. Новий Завіт з додатком Псалмів і Притч
← Chapter 15
Jump to:
Chapter 1
Chapter 2
Chapter 3
Chapter 4
Chapter 5
Chapter 6
Chapter 7
Chapter 8
Chapter 9
Chapter 10
Chapter 11
Chapter 12
Chapter 13
Chapter 14
Chapter 15
Chapter 16
Chapter 17
Chapter 18
Chapter 19
Chapter 20
Chapter 21
Chapter 22
Chapter 23
Chapter 24
Chapter 25
Chapter 26
Chapter 27
Chapter 28
Chapter 17 →
1
І прийшов він в Дервію і Лістру. А був там один учень, на ім'я Тимофій, якого мати була іудеянка, що увірувала, а батько геллін.
2
Про нього добре свідчили брати, які були в Лістрі та Іконії.
3
Павло захотів взяти його з собою; і, взявши, обрізав його заради іудеїв, які були в тих місцях, бо всі знали, що батько його Геллін.
4
Проходячи по містах, вони передавали вірним додержуватися постанов, які ухвалили апостоли і пресвітери в Єрусалимі.
5
А церкви зміцнювалися у вірі і зростали числом щодня.
6
А коли вони пройшли Фригію і Галатію, Дух Святий не звелів їм проповідувати слово в Асії.
7
Дійшовши ж до Місії, поривалися йти у Віфінію, але Дух не допустив їх.
8
І проминувши Місію, вони прийшли в Троаду.
9
І було Павлові вночі видіння: якийсь чоловік з Македонії стояв перед ним і благав його, кажучи: «Прийди в Македонію і допоможи нам».
10
Після цього видіння, ми вирішили іти в Македонію, зрозумівши, що це Господь кличе нас благовістити їм.
11
Тож відпливши з Троади, ми прибули в Самофракію, а другого дня в Неаполь,
12
а звідти в Филипи: це перше місто в тій частині Македонії; і ми пробули в цьому місті кілька днів.
13
А в суботній день ми вийшли за місто над річку, де за звичаєм, було місце молитви; і сівши, розмовляли з зібраними там жінками.
14
І одна жінка, на ім'я Лідія, що торгувала кармазином, з міста Тіятір, яка шанувала Бога, слухала нас, а Господь відкрив їй серце слухати уважно те, що говорив Павло.
15
І коли вона охрестилась і родина її, то просила нас, кажучи: «Якщо ви признали мене вірною Господеві, то зайдіть в дім мій і живіть у мене». І переконала нас.
16
Сталося ж, як ми йшли на місце молитви, нас зустріла одна служниця, що мала духа віщунського, і ворожбитством давала великий прибуток господарям своїм.
17
Вона, йдучи слідом за Павлом і за нами, кричала, кажучи: «Ці люди — раби Всевишнього Бога, які звіщають вам дорогу спасіння!»
18
І це вона робила багато днів. Тоді Павло обурився і, обернувшись, сказав духові: «Наказую тобі в ім'я Ісуса Христа, — вийди з неї!» І в ту ж мить дух вийшов.
19
Коли господарі її побачили, що надія на їх прибуток пропала, схопили Павла і Силу і потягли їх на майдан до старійшин.
20
І коли привели їх до старійшин, то сказали: «Ці люди, іудеї, бунтують наше місто,
21
і навчають звичаїв, які не годиться нам, римлянам, приймати, ані виконувати».
22
Народ же повстав проти них, а начальники здерли одяг з них і наказали бити їх різками.
23
І, завдавши їм багато ударів, вкинули їх у в'язницю, наказавши в'язничному сторожеві пильно стерегти їх.
24
Він же, одержавши такий наказ, вкинув їх у внутрішню в'язницю, а ноги їх забив у колоду.
25
Опівночі Павло і Сила молились і співали хвалу Богові, а в'язні слухали їх.
26
Раптом стався великий землетрус, так що основа в'язниці захиталась, повідчинялись всі двері в'язничні, і кайдани з усіх поспадали.
27
А коли в'язничний сторож прокинувся від сну і побачив, що двері в'язниці відчинені, то вихопив меч і хотів убити себе, бо думав, що в'язні повтікали.
28
Але Павло скрикнув сильним голосом, кажучи: «Не роби собі ніякого зла, бо ми всі тут!»
29
А він, попросивши світла, вбіг і в тремтінні припав до Павла і Сили;
30
і вивів їх звідти і сказав: «Добродії, що робити мені, щоб спастися?»
31
Вони ж сказали: «Віруй у Господа Ісуса Христа, і спасешся ти і дім твій!»
32
І проповідували йому слово Господнє, і всім, хто був у домі його.
33
В'язничний сторож узяв їх тієї ж години ночі, обмив їхні рани і негайно охрестився він сам і всі домашні його.
34
І привів їх у дім свій, запропонував їм їжу, і дуже радів з усім домом своїм, що увірував у Бога.
35
Коли ж настав день, то начальники прислали слуг сказати: «Відпусти тих людей».
36
В'язничний сторож сказав це Павлові: «Начальники прислали, щоб відпустити вас. Отже, виходьте і йдіть собі з миром!»
37
Але Павло сказав їм: «Нас, римських громадян, без суду прилюдно били і вкинули у в'язницю, а тепер таємно випускаєте нас? Ні! Нехай самі прийдуть і виведуть нас!»
38
І слуги донесли ці слова начальникам, а ті налякалися, коли почули, що вони римляни;
39
і прийшли, і перепросили їх та, вивівши, благали йти з міста.
40
Вийшовши з в'язниці, Павло і Сила повернулися до Лідії, і побачившись з братами, повчали їх та й пішли.
← Chapter 15
Jump to:
Chapter 1
Chapter 2
Chapter 3
Chapter 4
Chapter 5
Chapter 6
Chapter 7
Chapter 8
Chapter 9
Chapter 10
Chapter 11
Chapter 12
Chapter 13
Chapter 14
Chapter 15
Chapter 16
Chapter 17
Chapter 18
Chapter 19
Chapter 20
Chapter 21
Chapter 22
Chapter 23
Chapter 24
Chapter 25
Chapter 26
Chapter 27
Chapter 28
Chapter 17 →
All chapters:
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28