Acts 7 — Ukrainian Bible (UKDER) 1992 - Велике Відкриття. Новий Завіт з додатком Псалмів і Притч

10І визволив його від усіх страждань, і дав йому ласку та мудрість перед фараоном, царем єгипетським, а той зробив його правителем над Єгиптом і над всім домом своїм.

11А як прийшов голод на всю землю єгипетську та ханаанську та велика скорбота, то батьки наші не знаходили поживи.

12Коли ж Яків почув, що є зерно в Єгипті, послав туди вперше батьків наших.

13А коли вони прийшли вдруге, Йосиф відкрився братам своїм, і Йосифів рід став відомим фараонові.

14І Йосиф послав і покликав батька свого Якова і всю родину свою, — сімдесят п'ять душ.

15І Яків прийшов в Єгипет; і помер він сам і батьки наші.

16І перенесли їх у Сіхем і поклали в гріб, який Авраам купив ціною срібла у синів Еммора Сіхемового.

17А коли наближався час обітниці, якою Бог поклявся Авраамові, народ розрісся і намножився в Єгипті,

18аж поки настав інший цар в Єгипті, який не знав Йосифа.

19Він, хитруючи проти народу нашого, пригноблював батьків наших викидати дітей своїх, щоб не лишались живими.

20У цей час народився Мойсей, і гарний він був перед Богом. Годували його три місяці в домі батька його,

21а коли він був залишений, фараонова дочка взяла його і виховала його собі за сина.

22І Мойсей був навчений усієї мудрості єгипетської, і був сильний у словах і в ділах.

23Коли ж йому сповнилося сорок років, прийшло йому на серце відвідати братів своїх, синів Ізраїлевих.

24І, побачивши, що одному з них діється кривда, заступився і відомстив за скривдженого, вбивши єгиптянина.

25Він думав, що брати його зрозуміють, що Бог рукою його дає їм визволення, але вони не зрозуміли.

26А наступного дня, як сварились вони, він з'явився і хотів помирити їх, кажучи: 'Мужі, ви ж брати, навіщо кривдите один одного?'

27Але той, що кривдив ближнього, відіпхнув його, кажучи: 'Хто поставив тебе начальником і суддею над нами?

28Чи хочеш убити мене, так як ти вбив учора єгиптянина?'

29І втік Мойсей, почувши це, і став приходьком у землі мадіямській, де в нього народились два сини.

30Коли ж проминуло сорок років, ангел з'явився йому в пустині біля гори Сінайської, у вогні палаючого куща.

31Мойсей, побачивши це, здивувався видінню, а коли підійшов розглянути, то був до нього голос Господній:

32'Я Бог батьків твоїх, Бог Авраама, Бог Ісаака і Бог Якова!' Мойсей затремтів і не відважився поглянути.

33І Господь сказав йому: 'Скинь взуття з ніг твоїх, бо місце, на якому ти стоїш, є земля свята!

34Я бачу пригноблення народу Мого в Єгипті, і чую стогін його, і зійшов визволити його: отже, йди, Я пошлю тебе в Єгипет'.

35Цього Мойсея, якого вони відцурались, кажучи: 'Хто зробив тебе начальником і суддею?' Цього Бог послав начальником і визволителем через ангела, який з'явився йому в кущі.

36Оцей вивів їх, учинивши чудеса і знамення в Єгипеті, і на Червоному морі, і протягом сорока років у пустині.

37Це той Мойсей, який сказав синам Ізраїлевим: 'Господь Бог ваш дасть вам Пророка з братів ваших, як мене: Його слухайте'.

38Це той, що був на зборах у пустині з Ангелом, який промовляв до нього на горі Сінай та з батьками нашими, і який прийняв живі слова, щоб передати нам;

39якому батьки наші не хотіли коритися, але відкинули його і обернулись серцями своїми до Єгипту,

40сказавши Ааронові: 'Зроби нам богів, які б ішли перед нами, бо не знаємо, що сталося з Мойсеєм, який вивів нас з Єгипту'.

41І в ті дні вони зробили теля, і принесли жертву ідолові, і веселились перед ділом рук своїх.

42Але Бог відвернувся від них і попустив їх кланятися воїнству небесному, як написано в книзі пророків: 'Доме Ізраїлів! Чи ви Мені приносили заколене і жертви в пустині сорок років?

43Ви прийняли намет Молоха і зорю бога вашого Ромфана, зображення, які ви зробили, щоб поклонятися їм; і Я переселю вас далеко за Вавілон'.

44Батьки наші мали скінію свідчення в пустині, як повелів Той, Хто говорив Мойсеєві, щоб він зробив її за зразком, якого він бачив.

45Батьки наші з Ісусом, взявши її, внесли у володіння народів, яких Бог прогнав від батьків наших, аж до днів Давида,

46який знайшов благодать у Бога і просив, щоб оселю знайти для Бога Якова.

47А Соломон збудував Йому дім.

48Та Всевишній живе не в рукотворних храмах, як говорить пророк:

49'Небо — престол Мій, і земля — підніжка для ніг Моїх; який же дім збудуєте Мені, — говорить Господь, — або яке місце для відпочинку Мого?

50Хіба ж не Моя рука створила все це?

51О ви, твердошиї, люди з необрізаним серцем і вухами! Ви завжди противитесь Духові Святому, як батьки ваші, так і ви!

52Кого з пророків не переслідували батьки ваші? Вони ж повбивали тих, які звіщали прихід Праведного, Якого ви тепер стали зрадниками і вбивцями.

53Ви, що отримали Закон через настанови ангелів і не дотримувались його!»

54Почувши це, вони запалились гнівом у серцях своїх і скреготали зубами на нього.

55А Стефан, сповнений Духа Святого, поглянув на небо і побачив славу Божу й Ісуса, що стояв по правиці Бога,

56сказав: «Ось я бачу небо відкрите, і Сина Людського, що по правиці Бога стоїть».

57Та вони закричали гучним голосом, затуливши вуха свої, кинулись однодушно на нього;

58вивели його за місто і почали побивати його камінням, а свідки поклали одяг свій у ногах юнака, званого Савлом.

59І побивали камінням Стефана, який благав Бога, кажучи: «Господи Ісусе, прийми дух мій!»

60Упавши ж на коліна, він вигукнув голосно: «Господи, не порахуй їм цього гріха». І, сказавши це, він спочив.