Acts 4

Ukrainian Bible (UKDER) 1992 - Велике Відкриття. Новий Завіт з додатком Псалмів і Притч

← Chapter 3 Jump to: Chapter 5 →

1Коли вони промовляли до народу, священики, начальники сторожі храму і саддукеї підійшли до них,

2обурені тим, що вони навчають народ та звіщають в Ісусі воскресіння з мертвих.

3І наклали руки на них та й віддали їх під варту до ранку, бо вже був вечір.

4Але багато з тих, що слухали слово — увірували, і число людей було близько п'яти тисяч.

5Наступного дня зібрались в Єрусалимі начальники їх, старійшини і книжники, і первосвященик Анна, і Кайяфа,

6і Іоанн, і Олександр, і інші з роду первосвященицького.

7Поставивши їх посередині, запитали: «Якою силою чи яким ім'ям ви зробили це?»

8Тоді Петро, сповнившись Духом Святим, сказав їм: «Правителі народу та старійшини Ізраїлеві!

9Як від нас сьогодні вимагають відповіді за благодіяння немічному чоловікові, як він зцілився,

10то нехай буде відомо вам усім і всьому народові ізраїльському, що ім'ям Ісуса Христа Назарея, Якого ви розп'яли і Якого Бог воскресив з мертвих, — Ним поставлений він перед вами здоровим.

11Він камінь, якого ви, будівничі, відкинули, став наріжним каменем, і нема ні в кому іншому спасіння,

12бо нема іншого імені під небом, даного людям, яким належало б спастися нам».

13Побачивши сміливість Петра та Іоанна і примітивши, що вони люди некнижні і прості, дивувались, і пізнавали їх, що вони були з Ісусом.

14І бачучи зціленого чоловіка, що стояв з ними, не могли нічого сказати проти.

15І, звелівши їм вийти з синедріону, вони радились між собою,

16говорячи: «Що нам робити з цими людьми? Бо ж усім мешканцям Єрусалиму відомо, що через них сталося явне чудо, і заперечити ми не можемо.

17Але, щоб не поширювалося більше в народі, погрозою заборонимо їм, щоб нікому з людей не говорили про це ім'я!»

18І, покликавши їх, заборонили їм зовсім говорити і навчати про ім'я Ісуса.

19Але Петро та Іоанн сказали їм у відповідь: «Розсудіть, чи справедливо перед Богом слухати вас більше, ніж Бога?

20Ми не можемо не говорити про те, що бачили і чули».

21А вони, пригрозивши, відпустили їх, не маючи можливості покарати їх, через народ, бо всі прославляли Бога за те, що сталося.

22Бо було понад сорок років тому чоловікові, з яким сталося це чудо зцілення.

23А коли відпустили їх, вони прийшли до своїх і сповістили про те, що говорили їм первосвященики і старійшини.

24Ті ж, вислухавши, однодушно піднесли голос свій у молитві до Бога і сказали: «Владико Боже, Який створив небо і землю, і море, і все, що в них!

25Ти сказав Духом Святим через уста Давида, раба Твого, батька нашого: 'Чого заметушилися язичники, і народи задумують марне?

26Царі земні повстали, і князі зібрались разом проти Господа і проти Христа Його'.

27Бо справді зібралися в місті цьому проти Святого Сина Твого Ісуса, Якого Ти помазав, Ірод і Понтій Пілат з язичниками і народом Ізраїльським,

28щоб зробити те, чому бути визначила наперед рука Твоя і рада Твоя.

29І нині, Господи, поглянь на погрози їхні, і дай рабам Твоїм говорити слово Твоє з сміливістю;

30тоді, як Ти простягнеш руку Твою на зцілення, і щоб знамення і чуда творились ім'ям Святого Сина Твого Ісуса».

31І по молитві їх, місце, де вони були зібрані, захиталось, і всі сповнились Духом Святим, і говорили слово Боже з сміливістю.

32Більшість віруючих мали одне серце і одну душу, і ніхто нічого з майна не називав своїх, а все у них було спільне.

33Апостоли з великою силою свідчили про воскресіння Ісуса Господа; і велика благодать була на них усіх.

34Не було між ними жодного, хто б терпів недостаток, бо всі, хто мав поле чи дім, — продавали і приносили гроші за продане,

35і клали до ніг апостолів, і давалося кожному за потребами його.

36Так Іосія, прозваний апостолами Варнавою, що значить син утіхи, левит, родом з Кіпру,

37у якого була своя земля, продавши її, приніс гроші і поклав до ніг апостолів.

← Chapter 3 Jump to: Chapter 5 →