Acts 2

Ukrainian Bible (UKDER) 1992 - Велике Відкриття. Новий Завіт з додатком Псалмів і Притч

← Chapter 1 Jump to: Chapter 3 →

1Коли ж настав день П'ятидесятниці, всі вони були однодушно разом в одному місці.

2І несподівано зчинився шум з неба, ніби буря раптова зірвалася, та й наповнив весь дім, де вони знаходилися.

3І з'явилися їм розділені язики, наче вогненні, і осіли по одному на кожному з них.

4Всі ж вони сповнились Духом Святим і почали говорити іншими мовами, як Дух їм давав провіщати.

5Перебували ж тоді в Єрусалимі іудеї, люди побожні, з усякого народу під небом.

6А коли зчинився оцей гомін, зібралася юрба людей, і вони дуже дивувалися, бо кожний з них чув, як учні розмовляють їхньою мовою.

7І всі були вражені і дивувались, кажучи один до одного: «Хіба ж не галілеяни всі оці, що розмовляють?

8Як же кожен з нас чує від них свою мову, в якій народилися?

9Парф'яни, мідяни та еламіти, мешканці Месопотамії, Іудеї та Кападокії, Понту та Азії,

10Фрігії та Памфілії, Єгипту та околиць Лівії, поблизу Кіренеї, захожі з Риму,

11іудеї та прозеліти, крітяни і аравітяни, — чуємо, що вони говорять нашими мовами про великі діла Божі».

12І дивувалися всі і, не розуміючи, говорили один одному: «Що це значить?»

13А інші, глузуючи, говорили: «Вони напились солодкого вина».

14Петро ж, вставши з одинадцятьма, підвищив свій голос і промовив до них: «Мужі іудейські та мешканці Єрусалиму! Нехай буде це відомо вам, і вислухайте слова мої:

15вони не п'яні, як ви думаєте, бо зараз третя година дня;

16а це те, що провіщав пророк Іоіль:

17'І буде останніми днями, — говорить Господь, — Я виллю від Духа Мого на всяку плоть, і будуть пророкувати сини ваші, і дочки ваші, і юнаки ваші будуть бачити видіння, а старшим вашим будуть сни снитися.

18І на рабів Моїх і на рабинь Моїх в ті дні Я виллю від Духа Мого, і вони будуть пророкувати.

19І покажу чудеса вгорі на небі, і знамення внизу на землі: кров і вогонь і куріння диму.

20І сонце перетвориться на темряву, а місяць на кров, перше ніж день Господній настане, великий та славний.

21І буде: всякий, хто покличе ім'я Господнє — спасеться.

22Мужі ізраїльські! Вислухайте ці слова: Ісуса Назарея, Мужа, Якого Бог засвідчив вам силою, чудами і знаменнями, які Бог вчинив через Нього серед вас, як і самі знаєте,

23Цього, виданого призначеною радою і передбаченням Божим, ви руками беззаконних розп'яли і вбили.

24Та Бог воскресив Його, розірвавши пута смерті, тому що неможливо було утримати Його.

25Бо Давид каже про Нього: 'Я бачив Господа завжди перед собою, Він праворуч мене, щоб я не захитався.

26Тому серце моє звеселилося, і язик мій зрадів, навіть і тіло моє спочине в надії.

27Бо Ти не залишиш душі моєї в пеклі і не даси Ти Святому Твоєму побачити тління.

28Ти дав мені пізнати дорогу життя; Ти сповниш мене радістю перед лицем Твоїм!'

29Мужі-браття! Нехай буде дозволено вам сміло сказати про патріарха Давида, який помер і був похований, і гріб його в нас до цього дня.

30А бувши ж пророком, та знаючи, що Бог клятвою обіцяв йому від плоду стегон його воздвигнути Христа у тілі і посадити на престолі Його;

31передбачивши це, він сказав про воскресіння Христа, що душа Його не залишиться в пеклі, а тіло Його не побачить тління.

32Цього Ісуса Бог воскресив, чого ми всі свідки.

33Отже, Він, будучи вознесений правицею Божою і, прийнявши від Отця обітницю Духа Святого, дарував те, що ви сьогодні бачите і чуєте.

34Бо Давид не зійшов на небо, але сам говорить: 'Сказав Господь Господеві моєму: «Сиди праворуч Мене,

35доки не покладу ворогів Твоїх підніжком для ніг Твоїх»'.

36Отже, твердо знай весь дім Ізраїлів, що Бог зробив Його Господом і Христом, Цього Ісуса, Якого ви розп’яли».

37Почувши це, вони зворушилися серцем, і сказали Петрові й іншим апостолам: «Мужі-браття, що ж нам робити?»

38Петро відповів їм: «Покайтеся, і нехай охреститься кожен з вас в ім'я Ісуса Христа на відпущення гріхів ваших, і отримаєте дар Святого Духа.

39Бо вам належить обітниця і для дітей ваших, і всім дальнім, кого тільки покличе Господь, Бог наш».

40І багатьма іншими словами він свідчив і благав їх, говорячи: «Спасайтесь від роду цього лукавого!»

41Отже ті, що охоче прийняли слово його, охрестилися. І в той день приєдналося близько трьох тисяч душ.

42І вони постійно перебували у вченні апостолів, і в єднанні, переломленні хліба та в молитвах.

43І був страх у кожній душі; і багато чудес і знамен чинили апостоли.

44А всі віруючі були разом і мали все спільне.

45І продавали маєтки та майно, і ділили між усіма, по їхній потребі.

46І кожного дня перебували однодушно в храмі і, переломлюючи хліб по домах, приймали їжу з радістю і в простоті серця;

47хвалячи Бога і перебуваючи в любові в усього народу. І Господь щоденно додавав до Церкви тих, що спасалися.

← Chapter 1 Jump to: Chapter 3 →