Matthew 21 — Ukrainian Bible 2006 (Oleksandr Gizha)

1І коли наблизилися до Єрусалиму і прийшли до Вітфагії, до гори Олив, тоді Ісус послав двох учнів,

2Сказавши їм: Ідіть до поселення, котре оце перед вами; і відразу знайдете віслючку прив’язану і молодого віслюка з нею; відв’яжіть і приведіть до Мене;

3І якщо хтось скаже вам що-небудь, відповідайте, що вони необхідні Господові: і відразу пошле їх.

4А все це було, нехай справдиться сказане через пророка, котрий каже:

5Скажіть доньці Сіоновій: Ось, Цар твій іде до тебе упокорений, сидячи на віслючці і на молодому віслюку, синові під’яремної.

6Учні пішли і вчинили так, як звелів їм Ісус.

7Привели віслючку і молодого віслюка, поклали на них одежу свою, і Він сів на неї.

8Безліч народу стелило одежу свою на шляху, а інші стинали гілки з дерев і вистеляли ними шлях;

9А народ, що йшов попереду і супроводжував, вигукував: Осанна синові Давидовому! Благословенний, що йде в ім’я Господнє! Осанна на висоті!

10І коли увійшов Він до Єрусалиму, всесеньке місто заворушилося і загомоніло: Хто це?

11А народ (що супроводжував Ісуса) відповідав: Це Ісус – пророк із Назарету Галілейського.

12І зайшов Ісус до храму Божого і повиганяв усіх, що продавали й купували в храмі, і перекинув столи міняйлам, і лавиці тих, що продавали голубів,

13І казав їм: Написано: Дім Мій домом молитви назветься; а ви вчинили його печерою розбійників.

14І наблизилися до Нього в храмі сліпі й кульгаві, і Він уздоровив їх.

15А священики і книжники, які бачили дива, котрі Він звершив, і дітей, що вигукували в храмі і говорили: Осанна Синові Давидовому! – обурилися.

16І сказали Йому: Ти чуєш, що вони вигукують? А Ісус сказав їм: Авжеж! Хіба ви ніколи не читали: З уст немовлят і грудних діток Ти хвалу учинив?

17І залишив їх, вийшов геть з міста до Віфанії і там переночував.

18А вранці, як вертав до міста, відчув голод;

19Він побачив при дорозі одну смоковницю, підійшов до неї, нічого не знайшов на ній, окрім листя, і сказав їй: Нехай уже не виросте плодів від тебе ніколи повік! І смоковниця тієї ж хвилі всохла.

20Коли учні побачили це, вони здивувалися і казали: Яким чином так швидко всохла смоковниця?

21А Ісус сказав їм у відповідь: Істину кажу вам: Якщо будете мати віру і не засумніваєтеся, не тільки вчините оце, що вчинено із смоковницею, але, якщо навіть горі оцій скажете: Піднімися та кинься в море, – станеться;

22І все, чого не попросите в молитві з вірою, одержите.

23І коли прийшов Він до храму і навчав, наблизилися до Нього першосвященики і старійшини народу і сказали: Якою владою Ти оце вчиняєш? І хто дав Тобі таку владу?

24Ісус сказав їм у відповідь: Запитаю вас і Я про одне; якщо про те скажете Мені, то Я також скажу вам, якою владою це вчиняю;

25Хрещення Іванове звідки було: з небес, чи від людей? А вони гомоніли поміж собою: Якщо скажемо: з небес, то Він скаже нам: То чому ж ви не повірили йому?

26А якщо сказати: Від людей – боїмося народу, бо всі мають Івана за пророка.

27І сказали на те Ісусові: Не відаємо. Тоді сказав і Він їм: То Я також вам не скажу, якою владою Я це вчиняю.

28І як вам здається? В одного чоловіка було двоє синів; якось він підійшов до першого і сказав: Сину! Піди сьогодні, попрацюй на винограднику моєму.

29Але він сказав у відповідь: Не хочу, проте пізніше покаявся і пішов.

30Тоді підійшов до другого (сина) і сказав те саме. Але цей відповів: Іду, господарю; проте не пішов.

31Котрий з двох виконав волю батька? Відповіли йому: Перший. Ісус сказав їм: Істину кажу вам, що митники і блудниці передніше вас ідуть до Царства Божого.

32Бо прийшов до вас Іван шляхом праведности, і ви не повірили йому; а митники і блудниці повірили йому; а ви, хоч бачили те, не розкаялися потім, аби повірити йому.

33Вислухайте другу притчу. Був такий господар дому, котрий посадив виноградника, обгородив його парканом, викопав у ньому яму-чавило, спорудив башту і віддав його (виноградника) виноградарям, та й пішов собі.

34А коли надійшов час плодів, він послав своїх служників до виноградарів, щоб забрати свої плоди.

35Та виноградарі схопили служників його, і одного прибили, іншого вбили, а того забили камінням.

36Знову послав він інших служників, але вже більше, аніж першого разу; але й з ними вчинили так само.

37Нарешті, він послав до них свого сина, кажучи: Засоромляться сина мого.

38Але виноградарі, забачивши сина, сказали один одному: Це – спадкоємець; ходімо, заб’ємо його і заволодіємо спадщиною його.

39Вони схопили його, вивели геть з виноградника і вбили.

40Отож, коли прийде господар виноградника, то що вчинить з оцими виноградарями?

41Кажуть Йому: Злочинців цих зрокує на смерть, а виноградника віддасть іншим виноградарям, котрі будуть віддавати йому плоди у свій час.

42Ісус сказав їм: Невже ви ніколи не читали в Святому Письмі: Камінь, що відкинули будівничі, став каменем наріжним: це – від Господа, і є дивовижним в очах ваших?

43А тому й кажу вам, що відбереться од вас Царство Боже і дасться народові, що приносить плоди його;

44І той, хто впаде на цей камінь, розіб’ється, а на кого він сам упаде, того зітре на порох.

45І коли першосвященики і фарисеї вислухали притчі Його, то зрозуміли, що Він про них оповідає,

46І хотіли схопити Його, проте побоялися народу, тому що Його мали за пророка.