Matthew 26 — Ukrainian Bible 2006 (Oleksandr Gizha)

24А втім, Син Людський іде, як написано про Нього; але горе тому чоловікові, що ним Син Людський зраджується: краще було б цьому чоловікові не народжуватися.

25При цьому Юда, що зраджував Його, сказав: Чи не я, Равві говорить йому: Ти сказав.

26І коли вони їли, Ісус узяв хліб і, благословивши, переламав; і давав учням, кажучи: Прийміть, їжте: це – тіло Моє.

27А тоді взяв чашу, подякував Батькові, подав їм і сказав: Пийте з неї всі;

28Бо це – кров Моя Нового Заповіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів.

29Повідую вам, що віднині не буду пити від плоду цього виноградного аж до того дня, коли буду пити з вами нове вино у Царстві Батька Мого.

30І вони, проспівавши псалма, пішли на гору Олив,

31Тоді сказав їм Ісус: Усі ви через Мене спокуситеся цієї ночі, – бо написано: Уражу пастиря, – і порозбігаються вівці отари;

32А по воскресінні Моєму зустріну вас у Галілеї.

33Петро сказав Йому у відповідь: Якщо навіть усі спокусяться через Тебе, я ніколи не спокушуся.

34Ісус сказав йому: Правду кажу тобі, що цієї ночі, перш ніж проспіває півень, тричі зречешся Мене.

35Каже йому Петро: А хоч би належало мені померти з Тобою, не зречуся Тебе. Подібне казали всі інші учні.

36Відтак приходить з ними Ісус на місцину, що називається Гетсиманія, і говорить учням: Посидьте тут, доки Я піду, помолюся там.

37І, взявши з Собою Петра і обидвох братів Зеведеєвих, почав сумувати й тужити.

38Тоді сказав їм Ісус: Душа Моя тужить смертельно; побудьте тут і попильнуйте зі Мною.

39І, пройшовши трохи далі, упав ницьма обличчям Своїм, молився і казав: Отче Мій! Якщо можливо, нехай обмине Мене чаша оця; а втім, не як Я хочу, але як Ти.

40І повернувся до учнів, й знайшов їх сплячими, і сказав Петрові: Чи й справді не могли ви одну годину помолитися зі Мною?

41Пильнуйте і моліться, щоб не впасти в спокусу: дух бадьорий, а плоть немічна.

42І знову, як відійшов удруге, молився, кажучи: Батьку Мій! Якщо не може ця чаша обминути Мене, щоб Мені не пити її, нехай буде воля Твоя.

43І знову повернувся до учнів і знайшов їх сплячими, бо очі в них обважніли.

44Він знову залишив їх, відійшов і помолився втретє, виповівши ті самі слова.

45Тоді прийшов до учнів Своїх і сказав їм: А ви все ще спите? Ось наблизилася година, і Сина Людського віддадуть до рук грішників;

46Підводьтеся, підемо: Ось, наблизився той, що зрадив Мене.

47І коли Він ще говорив, аж ось, Юда, один із дванадцятьох, прийшов, і з ним безліч народу з мечами й кілками, від першосвящеників і старшин народних.

48А той, що зрадив Його, подав їм знак і сказав: Кого я поцілую, Той і є, візьміть Його.

49І тієї ж хвилі підійшов до Ісуса й сказав: Радій, мій Учителю! І поцілував Його.

50А Ісус сказав йому: Друже, для чого ти прийшов? Тоді підійшли й поклали руки на Ісуса – взяли Його.

51І ось, один із тих, що були з Ісусом, простягнув руку, витягнув меча свого і вдарив служника першосвященика – відтяв йому вухо.

52Тоді сказав йому Ісус: Поверни меча твого на його місце, бо всі, що взяли меча, від меча загинуть.

53Чи гадаєш собі, що Я не можу зараз ублагати Батька Мого, і Він пришле Мені більше, ніж дванадцять легіонів Ангелів?

54А яким чином справдиться Письмо, що так має статися?

55Тієї хвилини Ісус сказав народові: Немов на розбійника вийшли ви з мечами й кілками взяти Мене; щодня сидів Я з вами, навчаючи в храмі, і ви не брали Мене.

56Це все сталося, щоб справдилися писання пророків. Тоді всі учні покинули Його і повтікали.

57А ті, що взяли Ісуса, повели Його до Кайяфи, першосвященика, куди зібралися книжники і старшини.

58А Петро йшов за Ним здалеку, до подвір’я першосвященика; а коли зайшов у двір, то сів із служниками, аби побачити кінець.

59Першосвященики і старшини і увесь синедріон шукали лжесвідчення супроти Ісуса, щоб зрокувати Його на смерть.

60І не знаходили; і, хоч багато лжесвідків приходило, не знайшли. Але нарешті прийшли два лжесвідки.

61І сказали: Він казав: Можу зруйнувати храм Божий і за три дні спорудити його.

62І підвівся першосвященик і сказав Йому: Чому нічого не відповідаєш? Що вони супроти Тебе свідчать?

63Ісус мовчав. І першосвященик сказав Йому: Заклинаю Тебе живим Богом, скажи нам, чи Ти Христос, Син Божий?

64Ісус сказав йому: Ти сказав; навіть повідую вам: віднині бачитимете Сина Людського, що сидить праворуч сили і прийде на хмарах небесних.

65Тоді першосвященик роздер одежу свою і сказав: Він Бога зневажив! Для чого нам іще свідків? Ось, щойно ви чули зневагу до Нього!

66Як вам здається? А вони сказали у відповідь: Завинив до смерти.

67Тоді плювали Йому в обличчя і били Його по щоках, а інші киями били.

68І казали: Назви нам, Христосе, хто вдарив Тебе?

69А Петро сидів поза двором. І підійшла до нього одна служниця і сказала: Ти також був з Ісусом галілеянином.

70Але він зрікся перед усіма, сказавши: Не відаю, що ти кажеш?

71А коли Він виходив за браму, побачила його інша і сказала тим, що були там: І цей був з Ісусом із Назарету.

72І він знову зрікся присягою, що не знає Цього Чоловіка.

73Згодом підійшли, що стояли там, і сказали Петрові: А ти насправді з них, бо навіть мова твоя викриває тебе.

74Тоді він почав присягатися і божитися, що не знає Цього Чоловіка. І раптом заспівав півень.

75І пригадав Петро слово, яке сказав йому Ісус: Передніше, аніж проспіває півень, тричі зречешся Мене. І вийшов геть, і плакав гірко.