bible
ra
🌐 Language
English
Español
Français
Deutsch
Português
Italiano
Nederlands
Русский
中文
日本語
한국어
العربية
Türkçe
Tiếng Việt
ไทย
Indonesia
All Languages
Home
/
Ukrainian
/
Ukrainian Bible 2006 (Oleksandr Gizha)
/
Matthew 27
Matthew 27
Ukrainian Bible 2006 (Oleksandr Gizha)
← Chapter 26
Jump to:
Chapter 1
Chapter 2
Chapter 3
Chapter 4
Chapter 5
Chapter 6
Chapter 7
Chapter 8
Chapter 9
Chapter 10
Chapter 11
Chapter 12
Chapter 13
Chapter 14
Chapter 15
Chapter 16
Chapter 17
Chapter 18
Chapter 19
Chapter 20
Chapter 21
Chapter 22
Chapter 23
Chapter 24
Chapter 25
Chapter 26
Chapter 27
Chapter 28
Chapter 28 →
1
Коли ж настав ранок, усі першосвященики і старшини народу вчинили раду про Ісуса, – щоб зрокувати Його на смерть.
2
Вони зв’язали Його і одвели й віддали Його в руки Понтія Пилата, намісника.
3
Тоді Юда, що зрадив Його, побачив, що Його засуджено, розкаявся і повернув тридцять срібняків першосвященикам і старшинам,
4
Кажучи: Згрішив я, зрадивши Кров безвинну. А вони сказали йому: А нам що до того? Зважай сам.
5
Він кинув срібняки у храмі і вийшов, рушив геть і повісився.
6
А першосвященики взяли ті срібняки і сказали: Це не за законом – покласти їх до скарбниці церковної, бо це – ціна крови.
7
Відтак порадилися на зібранні і купили за них (за срібняки) землю гончарову – для похорону мандрівників.
8
А тому й називається земля ця землею крови аж донині.
9
Тоді справдилося сказане через пророка Єремію, котрий сказав: І взяли тридцять срібняків, ціну Оціненого, Котрого оцінили сини Ізраїля.
10
І віддали їх за поле гончарове, як сказав мені Господь.
11
А Ісуса поставили перед намісником; і запитав Його намісник: Ти Цар Юдейський? Ісус сказав йому: Ти мовиш.
12
І коли звинувачували Його першосвященики та старшини, Він нічого не відповідав.
13
Тоді сказав Йому Пилат: Чи не чуєш, скільки свідкують супроти Тебе?
14
І не відповідав йому жодним словом аж так, що намісник вельми дивувався.
15
А на свято Пасхи намісник мав звичай відпускати народові одного в’язня, котрого самі бажали.
16
Тоді був у них відомий в’язень, що звався Варавва.
17
Отож, коли зібралися вони, то сказав їм Пилат: Кого хочете, щоб я відпустив вам: Варавву чи Ісуса, що називається Христом?
18
Бо знав, що видали Його через заздрість.
19
А тим часом, як сидів він (Пилат) на сидінні судді, дружина його послала йому сказати: Не чини анічого Праведникові Тому, бо я нині уві сні багато постраждала за Нього.
20
Але першосвященики і старшини (народу), підмовляли народ просити Варавву, а Ісусові заподіяти смерть.
21
Тоді намісник запитав їх: Кого з оцих двох бажаєте, щоб я відпустив вам? Вони сказали: Варавву.
22
Пилат сказав їм: То що я маю вчинити з Ісусом, що називається Христос? Сказали йому: Нехай буде розп’ятий!
23
Намісник сказав: Яке ж Він зло учинив? Але вони ще запекліше кричали: Нехай буде розп’ятий!
24
Пилат зрозумів, що нічого не може сподіяти, бо замішання наростає, взяв води і обмив руки перед народом, і сказав: Я не маю провини в крові Праведника Цього; зважуйте ви.
25
І відповідав увесь народ, і сказав: Кров Його на нас і на дітях наших.
26
Тоді відпустив їм Варавву, а Ісуса, катуючи, віддав на розп’яття.
27
Тоді вояки намісника взяли Ісуса до преторії, і зібрали на Нього увесь полк.
28
І, роздягнувши Його, одягли на Нього багряницю;
29
Тоді сплели вінця із терня, й поклали Йому на голову, у праву руку дали Йому тростину; відтак ставали перед Ним на коліна і насміхалися над Ним, кажучи: Радій, Царю Юдейський!
30
І плювали на Нього і, взявши тростину, били Його по голові.
31
І коли позбиткувалися над Ним, скинули з Нього багряницю і одягли Його в одежу Його та й повели на розп’яття.
32
Коли виходили, вони зустріли одного кирінейця, на ім’я Симон, і наказали нести хреста Його.
33
І коли прийшли на місцину, що звалася Ґолґота, що означає: Череп-місце,
34
Дали Йому випити оцту, змішаного з жовчю; і Він, покуштувавши, не хотів пити.
35
А ті, що розп’яли Його, розподіляли одежу Його, кинувши жереба;
36
Тоді посідали стерегти Його там.
37
А над головою у Нього вчинили напис, котрий засвідчував Його провину: Це – ІСУС, ЦАР ЮДЕЙСЬКИЙ.
38
Тоді ж розп’яті були з Ним і двоє розбійників: один по праву руку, а другий – по ліву.
39
А перехожі лихословили Його, киваючи головами своїми,
40
І гомоніли: Ти, що руйнуєш храма і за три дні споруджуєш! Врятуй Себе Самого; якщо Ти Син Божий, зійди з хреста.
41
Так само й першосвященики з книжниками, із старшинами та фарисеями, насміхалися, казали:
42
Інших рятував, а Себе Самого не може врятувати! Якщо Він Цар Ізраїльський, нехай зараз же зійде з хреста, і увіруємо в Нього;
43
Покладався на Бога: нехай тепер визволить Його, якщо Він угодний Йому. Бо ж Він сказав: Я Син Божий.
44
Також і розбійники, розп’яті з Ним, обмовляли Його.
45
А від години шостої пітьма була по всій землі аж до години дев’ятої.
46
А близько дев’ятої години закричав Ісус дужим голосом: Елі, Елі! Лама савахтані? Себто: Боже Мій, Боже Мій! Нащо Ти Мене покинув?
47
А деякі, що стояли там, зачувши це, казали: Іллю кличе Він.
48
І зараз же побіг один із них, взяв губку, намочив в оцті, настромив на тростину і дав Йому пити.
49
А інші казали: Стривай; подивимося, чи прийде Ілля рятувати Його.
50
А Ісус, знову скрикнувши дужим голосом, – духа випустив.
51
І ось, завіса у храмі роздерлася надвоє, – зверху донизу, і земля затряслася, і скелі розкололися;
52
І гроби повідкривалися, і багато тіл спочилих святих воскресли;
53
Вони вийшли з гробів по воскресінні Його, й пішли до святого міста, і з’явилися багатьом.
54
А сотник і ті, котрі з ним стерегли Ісуса, бачачи землетрус, і все, що відбувалося, злякалися вельми і казали: Це правда, що Він був Син Божий.
55
Там було багато жінок, які дивилися здалеку; вони йшли слідом за Ісусом із Галілеї, служили Йому.
56
Поміж ними була Марія Магдалина і Марія, матір Якова та Йосипа, і матір синів Зеведеєвих.
57
А коли настав вечір, то прийшов заможний чоловік з Ариматеї, на ім’я Йосип, котрий також навчався в Ісуса;
58
Він прийшов до Пилата і попросив Тіло Ісусове. Тоді Пилат наказав віддати Тіло.
59
Йосип узяв Тіло, обгорнув Його плащаницею чистою
60
І поклав Його у новому своєму гробі, котрого витесав у скелі, а тоді привалив великого каменя до входу в гріб, і відійшов.
61
А була там також Марія Магдалина та друга Марія, котрі сиділи навпроти гробу.
62
Другого дня, котрий настає за п’ятницею, зібралися першосвященики і фарисеї до Пилата.
63
І казали: Володарю! Ми пригадали, що облудник Той, ще як був живий, сказав: По трьох днях воскресну;
64
Тож накажи охороняти гріб до третього дня, щоб учні Його, прийшовши уночі, не вкрали Його і не сказали народові: Воскрес із мертвих; і буде остання омана гірша від першої.
65
Пилат сказав їм: Маєте сторожу; підіть, охороняйте, як знаєте.
66
Вони пішли і виставили біля гробу сторожу і приклали до каменя печатку.
← Chapter 26
Jump to:
Chapter 1
Chapter 2
Chapter 3
Chapter 4
Chapter 5
Chapter 6
Chapter 7
Chapter 8
Chapter 9
Chapter 10
Chapter 11
Chapter 12
Chapter 13
Chapter 14
Chapter 15
Chapter 16
Chapter 17
Chapter 18
Chapter 19
Chapter 20
Chapter 21
Chapter 22
Chapter 23
Chapter 24
Chapter 25
Chapter 26
Chapter 27
Chapter 28
Chapter 28 →
All chapters:
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28